Весь день 18 липня в районі Тиврівського шосе (зараз вулиця Д.Нечая) тривали запеклі криваві бої з німецькими гірськими єгерями 1-ої гірсько-піхотної дивізії «Едельвейс». Ворог усіма силами рвався до переправ через Буг, намагаючись відрізати від них наші відступаючі війська і замкнути коло оточення на західному березі річки. З заходу на околицях Вінниці оборонялись частини наших 60-ої та 192-ої гірськострілецьких дивізій. Вони прикрили відхід на лівий берег Буга основних сил 12-ої Армії. Сам відступ проходив у важких умовах. На момент відходу були втрачені дві головні переправи через річку Буг – мости через о.Кемпа та міст на Кумбарах. Перший був зруйнований 18 липня при обстрілі німецькою артилерією, яка вела огонь з висот на Старому Місті. А другий в ніч на 19-е знищили наші же сапери, які в нічній темряві прийняли відступаючі підрозділи за авангарди німецького наступу і підірвали дерев’яні конструкції мосту.

      Однак вихід з критичної ситуації все ж таки було знайдено. Переправа була відновлена через старий зруйнований колгоспний міст в районі с.П’ятничани. Кругляк для настилу рубили поруч – в П’ятничанському лісі, а в якості мостових опор заганяли в воду пошкоджену військову техніку. Поки йшли інженерні роботи та переправа, на західних околицях міста йшли запеклі бої з ворогом, що насідав з усіх боків. Німецькі підрозділи так і не змогли пробитись до берегу ріки. Так, завдяки героїзму солдат і оперативності командування нашим військам вдалось уникнути оточення і організовано переправитись на східний берег Буга.